НАТАЛІЯ БОНДАРЕНКО: «ФІЛАРМОНІЯ – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ!»

НАТАЛІЯ БОНДАРЕНКО: «ФІЛАРМОНІЯ – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ!»

 «Музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви; музика додає життя і веселість всьому існуючому … Її можна назвати втіленням всього прекрасного і всього піднесеного» – ці слова мудреця часів античності Платона доводять, що скільки б не існувала людська цивілізація, музика завжди відіграє в цьому величезну роль.

Тому досить важливо спостерігати і знати, яким є внутрішнє життя Храмів мистецтва, тобто філармоній, і що саме є сенсом діяльності творчих колективів, які працюють у цій сфери та людей, що є двигунами та організаторами такого руху.

Продовжуємо знайомити Вас з творчими обличчями Кіровоградської обласної філармонії.

Відомо, що про творчі колективи Кіровоградської обласної філармонії піклується її художній керівник, заслужений діяч мистецтв України Наталія Бондаренко – умілий організатор, творчий режисер-постановник не лише концертних, але й відповідальних державних заходів та свят. 

  • Наталія Валеріанівна, Ваш особистий шлях в мистецтво, яким він був?
  • У світ музики я увійшла ще з 6 років, коли зі мною займався приватний викладач, а потім вже я вступила до музичної школи. Взагалі я хотіла стати вчителем англійської мови, і до 8 класу навчалась в спеціалізованій школі. Але потім мої батьки (за професією батько був лікарем, а мама – педагогом), які були вельми дружні з колективом музичного училища, переконали мене поступово, що мені краще пов’язати своє життя з музикою. І я закінчила теоретичне відділення Черкаського музичного училища. Після цього я продовжила навчання в Кіровограді, на мистецькому факультеті педінституту імені Пушкіна, і закінчила навчання з червоним дипломом.

Далі було безліч закладів з музичним ухилом, в яких я пропрацювала, накопичуючи досвід. Причому в основному – з підвищенням по кар’єрних сходах. Спочатку пішов стаж на педагогічному факультеті  інституту, але потрапила під скорочення. І я пішла простим вчителем музики в ЗОШ №29, пропрацювала там 4 роки. Потім мене запросили в музичну школу, і довелося поєднувати діяльність відразу в двох цих навчальних закладах. Далі вийшло так, що мене помітила адміністрація музичного училища, і  у мене стартував новий етап в біографії – я викладала музичну літературу на теоретичному відділенні.

І в цей час же час я почала проявляти креативність, створюючи сценарії для циклу телепрограм «В гостях у муз», присвячених мистецтву. До речі, згодом вони потрапили до столичного фонду кращих методичних розробок з педагогіки.

На одному з уроків в музичній школі мене побачила Віра Григорівна Тулянцева, тоді вона керувала Дитячої філармонією. І вона люб’язно запропонувала мені бути там лектором.

А потім мене «підхопив»  Олександр Іванович Полячок, з ним ми також багато працювали по лекціях для Дитячої філармонії. Так і сталося, що знову 4 роки я пропрацювала саме в проектах Дитячої філармонії, спочатку під кураторством В.Тулянцевой, а пізніше її замінила на цій посаді Ірина Олександрівна Полонська.

Так що, поєднуючи роботу в музичній школі і активну лекторську роботу, я вже була знайома з діяльністю Кіровоградської обласної філармонії в цілому. Я мріяла тоді стати ведучою і виходити на сцену філармонії в красивих довгих сукнях – і ця мрія теж незабаром здійснилася. У «дорослу» філармонію мене запросив Сергій Петрович Дьомін, спочатку як лектора. Пройшли ще роки, і народний артист С.П.Дьомін перейшов на роботу в педагогічний університет, його замінив на посаді художнього керівника Віталій Негребецький, але ненадовго. В один прекрасний день Микола Іванович Кравченко подзвонив мені з пропозицією вступити на посаду художнього керівника філармонії, що мене дуже здивувало. А виявляється, він уже придивлявся до мене протягом кількох років моєї лекторської роботи. Я тоді 3 дні була в міркуванні, прийняти цю пропозицію чи ні, оскільки вже була в школі завучем (за ступенем викладача вищої категорії).

Пам’ятаю, як я прийшла до Валентини Григорівни Ревенко, щоб порадитися і прийняти рішення. Треба віддати їй належне, вона мене відпустила. Таким чином я і опинилася в Кіровоградській обласній філармонії, і ось працюю тут уже 18 років.

  • Одне з завдань художнього керівника філармонії – відбір найталановитіших співаків та музикантів для роботи у творчих колективах або сольно. Це, мабуть непросто, враховуючи, що в Україні гарно співає кожен третій, якщо не другий. Тож, чим керувались(керуєтесь) Ви  у таких кастингах?
  • Я дивилася одну телепрограму нещодавно, за участі народної артистки СРСР, Майї Плісецької – блискучої балерини, кумира багатьох. І вона сказала: «артистизму не можна навчити».

І це абсолютно вірно. Коли приходять до тебе артисти, ти відразу все бачиш. Сцена оголює і погані якості, і хороші. Сцена дає тобі можливість відразу побачити, це артист або НЕ артист. Повинен бути талант від природи. А крім того, повинна бути величезна працездатність.

Протягом довгих років моєї роботи до мене приходили багато артистів, які хотіли відразу гучного успіху: «Ось я буду ведучою,  буду на сцені обласної філармонії виступати». Або: «Я відразу буду співати у вас на сцені!». – Ні, так не вийде. Перш ніж я стала лектором в обласній філармонії, я об’їздила за 4 роки по кілька разів всю область. А це і неопалювані клуби, і холодні зали, і чай в одноразових стаканчиках … Це страшна, колосальна, самовіддана праця. І тільки коли ти до цього готовий, плюс маєш особливі природні дані, тобто ось цей самий артистизм, – ось тоді лише ти зможеш стати справжнім Артистом. Щоб працювати по-справжньому, а не просто «зняти вершки» і пропіарити себе. 

– Яку музику любите особисто Ви?

– Так, це складне питання. З огляду на мою посаду, необхідно любити будь-яку музику – це фольклор, класична музика, естрадна або джазова. Особисто я перевагу віддаю класичній музиці, і зараз, в зв’язку зі своєю паралельною роботою в музичній школі, я знову звернулася до цього пласту світового мистецтва. І для мене зараз став відкриттям вкотре, наприклад, Микола Римський-Корсаков. Такого казкаря в музиці немає просто в усьому світі.

Щодо естрадних артистів, то зрозуміло, що за 18 років я їх бачила дуже багато. І репетиції бачила, і концерти. Але так, щоб я аналізувала це питання, щоб назвала самих-самих… Часто концерти проходять, в яких пару-трійку хітів в середньому ти можеш почути. Але ось з тих  виконавців, що хочеться слухати кожну пісню (естрадних), то мене вразили найбільше Олександр Малінін і Олександр Розембаум. Їхні концерти запам’яталися на все життя. Це артисти найвищого рівня. 

– Як Ви вважаєте, чи  потрібна класична музика новим поколінням і чому?

  • Класика в перекладі з грецької–це «зразок, зразковий». Звичайно, якщо ця музика живе більше 300 років, то вона точно і безумовно потрібна. Вона дійсно виховує, надихає. Класика – це обов’язкове, саме тому її треба вивчати, і навіть по можливості насаджувати. Адже вона ще й лікує, зцілює душу. До неї треба звертатися завжди, постійно і щогодини. Так що будемо вірними прихильниками класичної музики!

– Творча діяльність дала Вам можливість спілкуватись з  видатними артистами  та музикантами, кого ж них Ви згадуєте  частіше за все?Що цінуєте у таких особистостях?

– Я дуже багато і впритул спілкувалася з дійсно видатними музикантами: з Анатолієм Авдієвським, з Мирославом Вантухом і безліччю інших справжніх зірок мистецтва. Особливо заповнилася і зустріч з геніальним хормейстером, який відроджує українську хорову класику і, взагалі, світову класику – це Микола Гобдич. Ще можна багато сказати про Віктора Гуцала. Всі вони – масштабні особистості, з ними, буває, і не розмовляєш, їх просто хочеться слухати. Звичайно, мені багато дали, в тому числі і в якості майстер-класів з режисури, так і в розумінні життя, народні артисти Анатолій Михайлович Кривохижа і Антоніна Миколаївна Червінська.

Тобто це ті мастодонти, на яких тримається взагалі культура. Спілкування з ними завжди було приємним, цікавим, корисним і доброзичливим з їх боку, тому що музично обдаровані люди добрі душею і серцем, їх образ і думки потім залишаються з тобою. І для роботи теж тобі залишається від їх впливу багато …

Окремо хочу сказати, що я щаслива тим, що причетна до цього особливого зіркового періоду філармонії, коли в її стінах вже тривалі десятиріччя працюють такі славетні творчі колективи, як Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни»(близько 40 років з моменту створення),  інструментальний ансамбль «Єлисавет-Ретро»( близько 30 років з моменту створення), і. звичайно, камерний оркестр «Концертіно». Враховуючи непрості економічні реалії останніх десятирічь в Україні, було зовсім непросто зберігти  ці колективи, але це загальними зусиллями вдалось зробити. І за такі результати варто було боротися…

  • Що означає для Вас робота в Кіровоградській обласній філармонії?

– Робота в Кіровоградській обласній філармонії – це моє життя. Але це не обмежується тільки роботою в філармонії – я дуже багато, впродовж кількох десятиліть, працювала з телебаченням, наприклад, і мені це дуже подобалося. Філармонія була як фундамент, як поштовх  до цієїроботи.

Потім я знову повернулася в музичну школу попрацювати, мені подобається працювати з дітьми. І у мене є багато що їм розповісти, що дати. І навчити багато чому. Коли я була ведучою в молоді мої роки, то в тестуванні наших учнів дуже багато дітей писали «ведучий» як свою бажану професію в майбутньому. Я недарма працювала на сцені філармонії, і недарма працювала в дитячій філармонії. Так що, філармонія – це моє життя. Воно було, є і буде тривати в філармонії.

 Чого Ви боїтесь у своєму житті?

– У своєму житті боюся за своїх близьких і за рідних. І дійсно, в зв’язку з цією пандемією, з цією незрозумілою  хворобою, звичайно, зараз в стані тривоги живе все наше суспільство …

Але і не тільки в цьому році. Взагалі, завжди боїшся за рідних. Це родичі. Боїшся за їх життя, здоров’я, хочеться, щоб все складалося у сина добре, у невісток, у моєї внучки. Щоб нормально йшло їхнє життя, щоб вони йому раділи і брали від нього все найкраще, що тільки можна взяти.

 Чого б Ви побажали  починаючим співакам та музикантам?

– Хочу побажати молодим артистам працювати. Тільки робота дасть можливість відбутися  на почесній сцені Кіровоградської обласної філармонії. І, може бути, дасть їм від життя шанс піти далі. До речі кажучи, вже при мені зі стін нашої філармонії вилетіли в великий музичний світ Анна Тішкус, наприклад, це наша ведуча була, і зараз вона в Києві, на столичних телеканалах. Або – Богдан Швець, який закінчив режисерський факультет і зараз успішно працює на радіо.

Тобто, ми даємо доріжку молодим, для того, щоб вони потім несли це мистецтво кудись далі,крила їм розправляємо. Наш Ярослав Страшной тепер в Польщі,ще у 2014 році він став лауреатом 1 Міжнародного конкурсу-фестивалю «Україна з талантами світу» у Франції. Олена Колосюк – теж за кордоном, наша Світлана Пляка повернулася з багаторічної поїздки в Китай. Бажаю їм усім міцно стояти на ногах на сцені, бути впевненими в собі!

  • Ваше життєве кредо?

– Якщо згадати слова Чехова з п’єси Чайка, «Терпи і віруй!», і тоді не будеш боятися життя, все у тебе буде якнакраще!!!

  • Щоб Ви побажали мешканцям Кропивницького та України напередодні новорічних свят?
  • Вітаю всіх з наступаючим Новим роком! Бажаю, щоб 2021-й подарував нам зрештою багато приводів для радості і щасливих моментів. Нехай збудуться найзаповітніші бажання і у всіх справах вас супроводжує удача! Залиште всі негаразди позаду і в новорічну ніч повірте в диво, воно обов’язково збудеться!

Leave a Comment