Олександр Безай: «Жити по-людськи, досягати цілей, ніколи не здаватись!»

  • Безай Олександр ОлександровичОлександре, є такий афоризм, що говорити про музику – все одне, що «танцювати про архітектуру». Але формат інтерв’ю зобов’язує, тож, почнемо з логічного питання, коли Ви усвідомили спів як своє покликання, розкажіть про свої важливіші етапи на шляху  до професійності в музиці?
  • Музикувати почав з дитинства. Мій батько, Олександр Володимирович – музикант, і з самого малечку я був залучений до процесу вивчення та виконання музичних творів. Було дуже цікаво спостерігати за татом, як він веде себе на сцені, як подає матеріал. Він став для мене першим прикладом музиканта-вокаліста. З цього почався мій розвиток у музиці. Мама, Валентина Володимирівна, також співає, але за професією вона вчитель початкових класів. Може тому і поєдналися в мені ці два аспекти – музиканта та викладача!

Перші кроки на сцену я зробив, коли мені було 8 років, цьому посприяло навчання в Знам’янському Будинку дитячої та юнацької творчості, клас викладача А.А.Гумененко. Це були перші виступи та невеликі гастролі. Зазвичай перший досвід є вирішальним в житті, так склалося і  в мене. Потім, за викладачем, я перейшов на навчання до Знам’янської дитячої музичної школи ім. М. В. Лисенка, де вже ретельніше почав вивчати професію (музичну грамоту, літературу тощо). В період навчання в загальноосвітній школі, вчителі жартували, мовляв, у мене більше концертів, аніж днів занять, і це була правда – тому, що концертами учні Алли Антонівни обділені не були!

Наступним етапом мого творчого життя стало навчання в Кіровоградському музичному училищі (нині коледж), на відділі «Спів», у класі видатного кіровоградського викладача, співака, соліста Кіровоградської обласної філармонії, Заслуженого артиста України Володимира Петровича Стратьєва. За роки навчання встиг стати лауреатом Всеукраїнського конкурсу і випробував свої сили, заспівавши з народним оркестром Кіровоградського музичного коледжу.

Олександр Безай - Кіровоградського музичного коледжу

На той час відділ співу тільки починав своє існування, я був у третьому наборі студентів. Можливість виступати з оркестром стала перепусткою у світ справжнього мистецтва. Її я отримав завдяки директору училища, Заслуженому діячу мистецтв України, Ларисі Іванівні Голіусовій. Саме вона помітила мене на одному з концертів училища і запросила спробувати себе на більш професійному рівні. Роки навчання там я згадую з найтеплішими почуттями та емоціями. Тут пройшла моя юність, тут я став самостійним і тут я познайомився з мистецтвом ближче!

Професійне становлення відбулося в місті Києві. Ставши студентом Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського (раніше Київська консерваторія), я по-справжньому зрозумів, що таке музика, мистецтво та з головою поринув у цей вражаючий світ! Майстерність співу я переймав у дивовижної людини, майстра з великої літери, професора, Народного артиста України, довгий час соліста Національної опери України, неперевершеного тенора – Вострякова Олександра Андрійовича. Роки, проведені поруч з маестро, дали мені багато з того, чим я користуюся зараз і буду користуватися все життя. Я міг спостерігати за роботою Майстра і переймати його досвід, що може бути ціннішим!?

За роки навчання мав змогу виборювати більш високі нагороди на конкурсах всеукраїнського та міжнародного значення, виступати у залах з неймовірною акустикою і жити музикою. Образне мислення та розуміння творів з глибини я переймав у викладача з ансамблю, на той час диригента та режисера оперної студії НМАУ Вікторії Михайлівни Рацюк (нині вона є диригентом та режисером оперного театру в місті Харкові). Саме вона навчила мене відчувати сенс твору, закладений автором музики та тексту, помічати найтонші деталі у творах і проживати на сцені маленьке життя довжиною в мить!

Олександр Безай - Можливість виступати з оркестром

  • Кіровоградська обласна філармонія – що це для Вас, наскільки активно виступаєте по області?
  • Будучи студентом консерваторії, я часто приїздив до Кіровограду (нині Кропивницького) співпрацювати з симфонічним оркестром Кіровоградського музичного коледжу. Разом з його диригентом та художнім керівником Ларисою Іванівною Голіусовою, ми неодноразово виступали на сцені філармонії у різних проектах – як коледжу, так і самої філармонії.

Звикати до сцени довго не довелось, адже досвід виступу у великих залах за плечима вже був. Та, все ж таки, є така магічна мить, мовляв, «а чи прийме тебе сама сцена?», «а чи повірить в тебе глядач?» і таке інше, звісно було присутнє. Після навчання стало питання: що робити далі, де себе реалізовувати? Вибір пав саме на Кропивницький. Спочатку мене гостинно прийняв колектив Кіровоградського музичного коледжу, а вже потім відчинила свої двері й Кіровоградська обласна філармонія. На служіння її величності сцені мене запросила художній керівник філармонії, Заслужений діяч мистецтв України Наталія Валер’янівна Бондаренко.

Творче життя набуло нових граней. Поїздки областю в різні куточки моєї малої Батьківщини дали мені уяву про стан речей у районах, селах і містах, про культурний рівень нашого краю. Дуже швидко прийшло розуміння нового проекту – мого сольного концерту під назвою «Solo Classic». Разом з командою філармонії, Камерним оркестром «Концертіно» (художній керівник – Заслужений діяч мистецтв України Наталія Хілобокова), Симфонічним оркестром (художній керівник та диригент -Заслужений діяч мистецтв України Лариса Голіусова) і хором музичного коледжу (керівник – Надія Шост) його вдалося реалізувати. Він дав змогу по-справжньому відкрити мене обласному глядачу та познайомитись з людьми ближче. Нажаль, великого гастрольного туру з «Solo Classic» не відбулося, та все ж ми встигли поїздити містами та районами нашої області з цією чудовою концертною програмою. При нагоді хочу висловити ще раз подяку всім керівникам та людям, які були причетні до цього дійства!

Найкращі спогади від роботи в філармонії пов’язані з фестивалем камерної та симфонічної музики «Травневі музичні зустрічі». Це дійсно зустріч з класичною музикою на відстані руки. Кожен глядач має змогу доторкнутися до високого мистецтва і відчути його вплив наживо. Це дорогого варте!

Дуже чудова співпраця відбулась у нас з ансамблем «Єлисавет-ретро» під керівництвом Олени Фурманової. Я мав змогу виступати на ювілеї цього чудового колективу, ми встигли зробити декілька творів.

Мабуть, найнезабутніший спогад про філармонію, а точніше, про саму будівлю – це наше з дружиною Анастасією весілля в стінах фойє.

Олександр Безай - - це наше з дружиною Анастасією весілля в  фойє

Там були зібрані всі рідні та близькі, колеги викладачі та музиканти, було багато сюрпризів та веселих спогадів! В деякий момент мені здалося, що весілля перетворилося в суцільний концерт, по-іншому, мені здається, бути і не могло!

  • Окрім філармонійного, в вашому житті є і інші важливі сегменти реалізації свого творчого «я», трохи докладніше про це 
  • За період навчання я мав змогу представляти себе на різних конкурсах, де успішно реалізовував свої вокальні дані та той досвід, який переймав від своїх викладачів. Назву деякі з них:

1 премія ХІІ Всеукраїнського фестивалю сучасного романсу «Осіннє рандеву» у місті Миргород Полтавської області. 2012 рік;
2 премія Міжнародного пісенного фестивалю «Доля у місті Києві. 2012 рік;
1 премія та приз за краще виконання романсу С. В. Рахманінова VІІ Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Івана Алчевського у місті Харків. 2013 рік;
Гран-прі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу викладачів «Ступені майстерності» у місті Дніпропетровську. 2014  рік;
1 премія І Міжнародного конкурсу «Від класики до модерну» у місті Києві. 2014 рік.
та інші.

Олександр Безай - Кіровоградська обласна філармонія

За період роботи в Кропивницькому мене не одноразово нагороджували листами подяки, грамотами та почесними листами, в тому числі і філармонія, а саме:

  • Подяка міського голови м. Кропивницького
  • Подяка Кіровоградської обласної філармонії
  • Грамота Кіровоградської обласної філармонії
  • Грамота Відділу культури і туризму Кропивницької міської ради
  • Диплом переможця міського конкурсу «Молода людина року» в номінації «Відкриття року в області культури і мистецтва»
  • Подяка Департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації
  • Грамота Департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації
  • Почесна грамота Департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації
  • Подяка Міністерства культури України.
  • Я читала на вашій сторінці в Фейсбуці, що у Вас є чимало учнів, і це досить яскраві особистості?
  • Моїм основним місцем роботи є Кіровоградський музичний коледж, де я маю чудових вихованців, майбутніх зірок оперної і не тільки оперної сцени. На даний момент у моєму класі навчаються 7 студентів. Більшість з них активно беруть участь у концертах, в цьому навчальному році встигли відзначитись і на конкурсах. Так, Софія Лимаренко, студентка 1 курсу, отримала перше місце на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі вокального мистецтва «Голос серця» в місті Кропивницький та першу премію і золоту медаль на ХХV  дистанційному Міжнародному фестивалі-конкурсі «Квітуча Україна», що проходив у місті Києві. На цих конкурсах побували й інші мої вихованці: Кірій Дмитро, 2 та 1 премії, Гур’єв Валерій, 2 та 1 премія, Заставнюк Микола, 1 премія. Я від усього серця вітаю їх з перемогами і бажаю не зупинятися на досягнутому!

Є вже і ті, хто стали випускниками і зараз активно реалізують себе в навчанні та творчості. На сьогодні вже 5 моїх вихованців здобувають освіту та активно концертують в Україні. Кожен з них має власну індивідуальність, харизму та унікальний талант співу! Завжди спостерігаю за їхніми успіхами і можу сказати, що кожен знаходиться на своєму місті! Скоро ці імена зазвучать на кращих сценах України та світу!

Ось, наприклад, Дмитро Бичев став студентом Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Він співав романси на сцені Київського планетарію та дебютував у двох операх, виконавши партію Зарецького в опері П. І. Чайковського “Євгеній Онєгін” та Султана з опери С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм” в опернії студії Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського у м. Київ.

Наталія Апостолова нині навчається у Дніпропетровській академії музики ім. М. Глінки, брала участь у складі хору в опері С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм” в оперній студії академії, стала лауреатом Міжнародних конкурсів у м. Дніпро.

Анрі Болквадзе став учасником телешоу “Голос країни – 8” на каналі 1+1 у команді Джамали, нещодавно випустив нову відеороботу, cover на пісню Кузьми Скрябіна – Мовчати, активно гастролює по Україні.

Андрій Шуляк встиг відзначитися на сцені Кіровоградської обласної філармонії в концерті “Bella Voce” та стати студентом Київської академії мистецтв м. Київ.

Павло Кушнарьов зіграв одну з ролей у мюзиклі “Аліса в країні чудес” на сцені Кіровоградського українського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького та знайшов свій шлях на мистецькому факультеті Центральноукраїнського педагогічного університету м. Кропивницький.

Бажаю їм не зупинятися на досягнутому і слідувати великій цілі служінню її величності МУЗИЦІ! Маю надію, що після карантину в кошику їх досягнень додастся!

  • Ваша відкритість у соцмережах – теж один з моментів творчої індивідуальності. Вашим численним прихильникам ,напевне, дуже цікаво, що Ви як людина в цьому житті любите і чим захоплюєтесь?
  • Так склалося, що моє хобі поєдналося з професією! Це, мабуть, один з дарів долі, бо я можу цілком віддавати себе мистецтву і не відволікатися на інші заняття. Якщо сказати про смаки та вподобання, то я дуже люблю українську кухню, англійську стриманість і ненавиджу, коли люди займаються не своєю справою. Кожен прийшов у цей світ для чогось, не варто витрачати свій потенціал даремно!
  • Улюблені пісні Вашого репертуару, як він взагалі формується?
  • Я дуже люблю італійські арії, російські романси та українські народні пісні. Це три стовпа, на яких тримається вокальна музика в Україні. Про це казав ще великий син нашого краю, Герой України, Анатолій Авдієвський, коли керував хором ім. Г. Вірьовки.

Кожен твір, виконаний сольно, для мене є унікальним та неповторним, бо вкладено в нього багато! Це і емоція, і думка, і почуття, і ще багато всього! Самий  момент виконання твору показує підготовку виконавця. Вибрати твір і виконати його – це дві різні речі. Не кожен зможе відтворити вокально ту чи іншу композицію, опрацювати її з точки зору драматургії і винести на сцену подих автора.

Твір, як на мене, починається далеко не з мелодії. В класичній музиці є чітке розмежування вокальних партій для всіх типів голосів (це якщо говорити про оперні партії, арії чи аріозо), арію для тенора не заспіває бас, а партію колоратурного сопрано не виконає ніхто, крім колоратурного сопрано! Справа в тому, що саме оперні твори не піддаються транспортуванню в іншу тональність чи зміни мелодії тощо. Як написав автор, так і повинно бути відтворено. Будь які зміни одразу будуть помітні підготовленому глядачу і розкритиковані! Якщо говорити про романс чи народну пісню, то тут все просто – або жіночі, або чоловічі, тональність можна змінювати і співати будь-якому типу голосу. Можливо, лише більш ліричні твори співають високі голоси, а більш драматичні – низькі.

В основному, сам вибір твору включає в себе багато факторів. Це і актуальність, і підготовленість глядача до того чи іншого твору і особисте внутрішнє відчуття потреби у виконанні цього твору. Останнє вважаю одним з фундаментальних вимог. Сам виконавець, почуваючи себе вільно у творі, може привити глядачу любов та захват до цього ж твору! Враження від побаченого може спонукати глядача до переосмислення.

  • Чи любите гумор, Ваш улюблений жарт?
  • Так, звичайно! Без гумору життя було б не цікавим! Я дуже полюбляю сучасний гумор, залюбки переглядаю гумористичні передачі чого і вам раджу, дорогі читачі. В період карантину нам як ніколи, потрібен свіжий жарт. Мені також подобаються виступи гумористичних метрів – Анатолія Паламаренко та Штепселя з Тарапунькою! Являюсь фанатом «Ліги сміху», найяскравішою командою вважаю «Загорецьку Л. С.».
  • Ваше життєве кредо?
  • Жити по- людськи, досягати цілей, ніколи не здаватись!

Бесідувала Оксана Чіканчі