Наталія Агапєєва: «Любов до сцени у мене – з дитинства і на все життя»

У серпні Кіровоградську обласну філармонію очолила Наталія Агапєєва. Понад десять років тому, під час роботи в газеті «Народне слово», я познайомилася з нею – тоді очільницею обласного управління культури. Бачила її компетентність, талант організаторки і вміння поводитись і говорити не зовсім так, як інші чиновники. Передусім, співрозмовник бачить у ній людину – ерудовану, з прочуттям гумору, яка може і влучне слово сказати, і заспівати під власний супровід на гітарі, а вже потім – посадовицю високого рангу.

Тож і зустрілись ми в її новому кабінеті як старі знайомі. Найперше, про що хотілося дізнатися – що спонукало змінити звичний плин життя, залишити посаду керівника обласного краєзнавчого музею (де тихо, тепло і затишно) й очолити заклад, де про спокій годі й мріяти?

– Відбулося це, чесно кажучи, не з моєї власної ініціативи, – зізнається моя співрозмовниця. – Це вже потім моя душа сприйняла пропозицію і я зрозуміла, що треба допомогти, підтримати колектив у ситуації, яка склалася навколо філармонії. Я з повагою ставлюсь до діяльності свого попередника Миколи Кравченка, який багато років сприяв розвитку закладу. Наскільки це йому вдавалося – це вже інше питання. Фінансова підтримка має велике значення для будь-якої організації. Якби не було такої підтримки в краєзнавчому музеї, не було б і результату. Звісно, можна було б щось обновити, але не створити нову експозицію, яку вважають однією з кращих в Україні! Вона варта уваги як пересічних відвідувачів, так і фахівців, і головне – подобається людям.

Тож я згадую краєзнавчий музей і моє серце тішиться від гордості. Та коли постало питання про обласну філармонію, ніби знову повернулась у часи, коли очолювала управління культури Кіровоградської облдержадміністрації. Чотири рази (у 1999-му, 2001-му, 2004-му та 2009-му роках) наша область проводила творчі звіти у столиці, на сцені Національного палацу мистецтв «Україна» та палацу «Жовтневий». Це були величезні мистецькі проекти, надзвичайне емоційне навантаження, не кажучи вже про організаційний та фінансовий складники. У фойє проходили виставки народних майстрів декоративно-ужиткового мистецтва та професійних художників. Концертне дійство підняло чотиритисячний зал з оплесками та вигуками «Браво!». Щоразу до столиці приїздило більше тисячі учасників – членів фольклорних колективів, солістів. Серед них, безумовно, й філармонійні колективи: Академічний театр музики, пісні й танцю «Зоряни», народна артистка Антоніна Червінська, камерний оркестр «Концертіно», «Єлисавет-ретро»… Це люди, яких я знала багато років.

Я віддала дев’ять років життя роботі на посаді директора обласного краєзнавчого музею, цей колектив став для мене рідним. Але й філармонія ніколи не була мені чужою. Тому, коли я зрозуміла, що Микола Іванович більше не буде її очолювати, погодилась. Мене призначили на цю посаду 21 серпня – через півроку після його звільнення. На той час філармонійний колектив уже сім місяців жив в умовах карантину.

– Вас не лякало, що доведеться очолити колектив саме в цей непростий час?      

– Якби я була сторонньою людиною, то, можливо, і злякалася б. Але я 33 роки працюю в галузі, 25 років я віддала роботі в управлінні культури, і мені болить все, що тут відбувається. Сцену люблю з дитинства, коли була солісткою дитячого хору, під час навчання в Київському інституті культури співала у студентському хорі. Ця любов закладена змалечку в моїй родині. Мама – фельдшер, керувала лікарняним хором у Знам’янці. Її брати також були музикантами-самоуками, віртуозно грали на різних інструментах, і музика завжди звучала в нашій сім’ї. Відтак любов до мистецтва зі мною йшла по життю, і я пам’ятала про це, розмірковуючи над пропозицією очолити обласну філармонію.

Це рішення далося мне непросто. Адже воно вплинуло не лише на моє життя, а й на життя моєї родини: десятирічного сина і чоловіка-лікаря, який днює і ночує на роботі, очолює відділення інтенсивної терапії Кіровоградської обласної лікарні. На сімейній раді треба було прийняти соломонове рішення, зважаючи на те, що й моя нова посада вимагатиме безмежної самовіддачі, а значить – відсутності вдома. Я відчувала дуже сильну підтримку рідних, але останнє слово було за сином: «Мамо, я вже дорослий, буду старатися бути самостійним. Якщо запрошують – іди!»

Я розумію, що цей крок – величезна відповідальність. Не втратити те, що напрацьовано за багато років. Підтримати колективи і творчі проекти, можливо, трохи змінивши їхній формат. Так, я розумію, що зараз нелегкі часи. Вимушена пауза в роботі тяжко далася людям у моральному і матеріальному плані. Тож усі з нетерпінням чекали 26 серпня, коли відбувся перший концерт, присвячений ювілею художнього керівника «Зорян» Антоніни Миколаївни Червінської. Артисти були щасливі від того, що бачать у залі глядачів. Глядачі, у свою чергу, раділи від можливості знову сидіти в концертній залі.

– Мушу сказати, це було обопільне піднесення. Я була присутня на цьому концерті і бачила сльози в очах людей.

– Справді, неможливо передати словами, наскільки артисти скучили за публікою. За сценою теж, але вони працювали під час карантину. Проводив репетиції балет, окремо – оркестр, а між репетиціями – прибирання, дезінфекція та запобіжні заходи. Але, зрештою, пандемія колись закінчиться й почнеться планова робота.

– Чи є у вас бачення, як філармонія житиме в цих нових, карантинних умовах?      

– Є відповідний нормативний документ, який вимагає чіткого дотримання санітарно-епідемічних норм при проведенні масових заходів. Ми маємо право проводити заходи, але глядацька зала повинна бути заповнена на 50 відсотків. Люди сидять через одне місце, через ряд. Обов’язково проводиться дезінфекція рук, глядачі – в захисних масках. До і після концерту приміщення провітрюють і дезінфікують. По можливості будемо користуватися кварцевими лампами там, де займаються артисти в невеличких кімнатах. Ці вимоги жорсткі і ми зробимо все, аби їх дотриматися.

– Тобто аншлагів поки що не буде?  

– Поки що – ні. Виклик і загроза коронавірусу занадто серйозні, щоб ними нехтувати. У нас були заплановані концерти на рік уперед, серед яких – Національного балету Грузії «Сухішвілі», які традиційно проходять при повних аншлагах. Керівництво колективу навіть погодилося дати два концерти підряд в один день, аби задовольнити всіх, хто придбав квитки. Але, на жаль, кордони поки що закриті, та й два концерти в день – це надмірне навантаження на танцюристів, які й так працюють на межі людських можливостей. Тому зустріч з улюбленим колективом перенесли на 24 березня наступного року (якщо не відбудеться нічого надзвичайного).

– А яким є ваше бачення розвитку власних філармонійних колективів? Чи зміняться репертуар, сценографія, драматургія заходів?

– У мене немає зауважень стосовно репертуарної політики. Я переконуюся в тому, що філармонія має талановитих музикантів, аранжувальників. Та мені дуже подобається програма ансамблю «Зоряни», яку створював народний артист Анатолій Кривохижа. Її в усьому світі вважають взірцем професійності, українського духу. На мою думку, цей проект повністю відповідав назві Театр музики, пісні і танцю «Зоряни».  До речі, якраз Анатолій Михайлович давав мені рекомендацію для участі в конкурсі на посаду директора філармонії. Я мала з ним довгу розмову, і він із радістю сприйняв ідею відродити своє дітище. Звісно, в нових умовах доведеться дуже серйозно попрацювати, аби зберегти дух сценічного дійства і показати творчу індивідуальність кожного артиста.

Я розумію, що багато що змінилося. Антоніна Червінська, коли була солісткою «Зорян», уособлювала собою жінку-берегиню, українку, на якій трималася програма. Потім з’явилась нова солістка Тетяна Яковенко, зараз вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Є також цікавий виконавець Владислав Бурага, але він виконує окремі концерті номери. А для того, аби повністю відтворити програму Анатолія Кривохижі, потрібно багато факторів – від солістки до артистів балету, здатних виконати найскладніші па.

Приємно, що гастрольна діяльність потроху поновлюється, хоча і з певними обмеженнями.

Є серйозні плани стосовно оновлення репертуару, сценічних костюмів. «Єлисавет-ретро» і камерний оркестр «Концертіно» постійно працюють над створенням нових номерів. У свою чергу я, як керівник, маю велике бажання підтримувати свій великий колектив. Буду відкривати двері всіх кабінетів, аби підтримувати матеріально-технічну базу філармонії.

А проблем тут – непочатий край. Будівля потребує термінового капітального ремонту, не кажучи вже про світло, звук, стан комунікацій. Незадовго мого вступу на посаду сталася серйозна аварія, півтори тисячі кубметрів води вилились під будівлю. Щоб усунути наслідки, треба зривати підлогу у фойє і заново переукладати труби. Це дуже затратна процедура.

Потребують оновлення сценічні костюми артистів, інструменти, освітлення. Є велике бажання замінити одяг сцени. Старий добрий «чорний кабінет» настільки заштопаний, що вже просто розлазиться. Днями я повернулася з Черкас, де відзначали 65-річчя створення місцевої філармонії, і загорілася ідею встановити в нашій філармонійній залі сучасні світлодіодні екрани. Це інтерактивне обладнання на рівні міжнародних стандартів має потужний ефект занурення глядача в сценічне дійство, робить його частиною події. Черкащани знайшли можливість придбати його два роки тому, тож що може зашкодити зробить це нам?

– Кажуть, що мрії збуваються, коли сильного чогось бажаєш.        

– Так, але я хочу багато й одразу! (сміється – Авт.). Зараз ми визначаємо послідовність найбільш пріоритетних завдань, які потрібно вирішити. Це розуміють члени колективу – професіонали своєї справи, на яких можна покластися навіть у найскладніших ситуаціях. На щастя, люди мене підтримують.

І найголовніше питання, яке підіймається не один рік – добудова репетиційної зали для «Зорян». Вже підготовлена проектно-кошторисна документація, замовником є управління капітального будівництва Кіровоградської облдержадміністрації. Вже пройшов тендер, є компанія, яка готова приступити до роботи. Залишається знайти кошти для реалізації проекту.

– А яка ціна питання?

– За інформацією, якою володію я, потрібно більш як 13 мільйонів гривень. Для області це не така вже й астрономічна сума, а питання для колективу головного мистецького закладу області надзвичайної ваги.

– Що у найближчих планах?

– Я планую створити на базі обласної філармонії громадську організацію «Мистецьке коло», яке б об’єднало творчі громадські організації та національно-культурні товариства на спільні проекти. Першу акцію в такому форматі ми проведемо разом із польським товариством «Полонія». Ну і, звісно, початок нового концертного сезону. Я ніколи не могла зрозуміти, чому відкривається концертний сезон після того, коли вже йдуть концерти? Думаю, треба змінювати цю практику. Ну, а дата офіційного відкриття нинішнього концертного сезону – 22 жовтня.

Спілкувалася  журналіст
Людмила Макей 

Leave a Comment