Інтерв’ю з Іриною Полонською про дитячу філармонію

Ірина Полонська: “Дитяча філармонія завжди виховувала юних глядачів”- Ірино Олександрівно, пригадаємо роки навчання, під впливом чого формувались ваші інтереси?
– Я народилась в Луганській області, місто Старобельськ. Навчалась в музичній школі. Причому цілий рік довелося грати на інструменті сусідки, лише потім мої батьки, переконавшись, що це справді серйозне захоплення, купили піаніно для мене. До речі, пізніше воно «помандрувало» зі мною і до Кіровограду. Я закінчила музучилище в Северодонецьку по класу «хорове диригування», потім було навчання в інституті мистецтв у Воронежі. В 1989 році потрапила до Кіровограду, де і продовжила навчання в педагогічному інституті (музпед).

– Після вишу – одразу робота?
– Поки я навчалась, народила дві дитини. Певний час була музичним працівником у дитячому садочку, який відвідував і мій син. Згодом так сталось, що мені двічі, з перервою у 2 тижні, пропонували працювати в Кіровоградській обласній філармонії. Другого разу йшлося про посаду заступника директора по роботі з дітьми. І я вирішила спробувати.

– Наскільки швидко адаптувались до цієї посади?
– Я підготувала свій план роботи дитячої філармонії, знайомилась з керівниками управлінь, їздила по районах, робила там пропозиції щодо співпраці.
З часом довелося переформатувати подання матеріалу, адже у дітей з’явився вільний доступ до інформації, до інтернету. Ми почали використовувати флеш-моби, поєднані з живою музикою. Навіть зустрічі дітей з творчими колективами філармонії проводимо у концертно-гральній формі.

– Наскільки складно заволодіти увагою дітей? Урок в школі- це одне, а цілий зал дітей – зовсім інше…
– Складно, але можливо. Сьогодні наші лектори працюють як ігротехніки. Їх завдання – придумати вікторину, щоб зацікавити маленьких глядачів, задіяти весь зал. Діти слухають музику та відповідають на запитання.
Ми працюємо в різних залах: філармонія, міські та районні ДК, школи. Це відбувається навесні та взимку, і програми не мають повторюватись, адже дітям це не буде цікаво.

– Збираєте повні зали? Як діти реагують?
– Докладаємо максимум зусиль, співпрацюємо з управлінням освіти та культури, які, на щастя, розуміють, що такі просвітницькі програми потрібні. Особливо це важливо для сільських дітей та маленьких мешканців районів, які не балують концертними програмами. Ми підключаємо меценатів – фермерів та організації, що допомагають з фінансуванням.
Зазвичай календар відвідувань філармонії для молодших школярів виглядає так: в травні у нашій філармонії традиційно проходить всеукраїнський фестиваль, і в його програмі передбачено проект «Діти для дітей», в якому беруть участь вихованці музичних шкіл. Це надзвичайно цікаво: знайомимо малечу з музичними інструментами, вони вчаться відрізняти звучання скрипки, саксофона тощо. І ми робимо все, щоб учням сподобалось, інакше вони до нас знову не прийдуть. А коли вони під класичну музику проводять флеш-моб, а наприкінці гаряче аплодують – це гарантія того, що ми виховуємо свого глядача.

– А як славетні «Зоряни» та інші популярні колективи філармонії виступають перед дітьми у районних ДК?
– Чудово. Танці, інструментальне виконання – діти в захопленні від цього. І ведуча у перервах між номерами з ними активно грає. Саме цим програми відрізняються від більш старих варіантів. Ми обов’язково показуємо народні танці та пісні, даємо дітям розуміння, як змінюється музика з часом.

– Дитячій філармонії вже 30 років. Цікаво, ким стали її перші слухачі?
– Багато хто з них вже виступає на сцені філармонії. І приводять до нас вже своїх дітей. Більш того. У нас відбувається навчання не лише музичне, а ще й культурі поведінки у концертних залах. Це теж правила етикету, які всі мають знати.

– Оскільки діти будуть завжди, то й Дитяча філармонія – теж?
– Я дуже на то сподіваюсь. Нашу дитячу філармонію змогли зберегти у найскладніші для країни роки. Звичайно, в цьому допомагали добрі люди, на яких мені щастить. А ще я вважаю, що мені дуже пощастило з роботою.

– Якого подарунка Ви хотіли б на День народження?
– Щоб всі мої три дитини були поруч зі мною. Це для мене найголовніше.
(Бесідувала О.Нікітіна)

Leave a Comment